Ніхто не дякує духовно обдарованій людині за ввічливість, коли вона пристосовується до суспільства, в якому неввічливо „виявляти” обдарованість. (Ф. Ніцше) Талант! Талантом гордитися нічого! Він – від Бога і від батьків! Нам залишається тільки працьовитість. Праця! Один талант не дасть нічого! Талант плюс праця, тіль Термін „обдарований” був вперше вжитий А.Треєм у 1839 у розумінні слова „геній”. Стосовно обдарованості існує дві протилежні точки зору: Перша точка зору – соціальна: більшість людей від наро-дження однаково наділені розумом і різниця у рівні їхніх здібностей зумовлена різницею життєвих умов (Дж. Локк, К.А.Гельвецій) і обдарованість – поширене явище (В.П.Ефроімсон). Друга точка зору – генетична: обдарованість – вроджене досить рідкісне явище, що успадковується від батьків і на-віть через покоління (Ф Гальтон, Р Стернберг). Супереч-ність цих поглядів зникає, якщо вважати, що потенційна обдарованість по відношенню до різних видів діяльності притаманна багатьом дітям, тоді як актуальну обдарова-ність демонструє лише незначна частина дітей. Канигін говорив: „Для всіх однаково світить сонце, але люди відрізняються рівнем інтелекту”. А.І.Савенко розрізняє термін „дитяча обдарованість” і „об-даровані діти”. Останній підкреслює можливість існування осо-бливої категорії дітей. Перше ж словосполучення означає ви-ключність, виняток, своєрідний дар, „іскра божа”, що є в кож-ного, але виявляється і розвивається різною мірою. Саме тому з поняттям „обдарованість” в педагогіці треба пов’язувати дві практичні проблеми або напрями роботи: 1) спеціальне навчання і виховання обдарованих дітей; 2) робота з розвитку інтелектуально-творчого потенціалу кож-ної дитини. З позиції дидактики нас цікавить не обдарованість особисто-сті в цілому, а лише розумова і творча обдарованість (інтелек-туальні і креативні здібності), адже саме творчі особливості є носіями науково-технічного процесу. Сприйняття інтелектуальних здібностей оточенням у будь-якому суспільстві має парадоксальний характер: на відміну від інших видів обдарованості, високий інтелект не викликає сим-патій, породжує заздрість, роздратування. З міфів дійшов до нас вислів: „Розумна Медея, тому її й ненавидять”. Іноді можна почути й таке: виключити з колективу чи оголосити бойкот якомусь учневі, бо він дуже „розумний” або „хай не буде такий розумний”. Є багато вчителів, яким важко визнати дитину розумнішою за себе. В офіційній доповіді держвідділу освіти Конгресу США (1972 р.) було запропоновано визначення, яким і досі користуються американці фахівці: „ Обдарованими і талановитими учнями є ті, котрі, за оцінкою професіоналів, внаслідок значних здібностей володіють потенціалом до високих досягнень”. Діти, схильні до високих досягнень, можуть не виявляти зді-бностей одразу (прихована обдарованість), але мати потенції до них у будь-якій із галузей. Зокрема, це можуть бути: а) загальні інтелектуальні здібності; б) конкретні академічні здібності; в) творче або продуктивне мислення; г) лідерські здібності; д) художня ы виконавська майстерність; е) психомоторні здібності, тощо. За Концепцією Міністерства загальної і спеціальної освіти Росії, обдарованість – це системна якість психіки, що розвива-ється протягом життя і визначає можливість досягнення люди-ною більш високих результатів в одній або декількох видах дія-льності порівняно з іншими людьми. Обдарована дитина – та, яка виділяється яскравими, очевид-ними, іноді видатними досягненнями (або має передумови до цього) у тому або іншому виді діяльності. Види обдарованості: 1) загальна інтелектуальна; 2) академічна; 3) розумова (інтелектуальна); 4) творча (креативна); 5) художня Діти з загальною обдарованістю швидко оволодівають інфо-рмацією, легко її запам’ятовують і оперують нею як робочим інструментом у багатьох галузях знань – їх вважають ерудита-ми. Академічна обдарованість виявляється в успішному вивченні окремих предметів і є більш вибірковою. Приклад: математична спрямованість розуму, математичний мозок. Інтелектуальна обдарованість – включає створення суб’єктивно і об’єктивно нових ідей, нешаблонністю підходів до розв’язання проблеми, легке сприйняття нового, руйнування стереотипів(тест Гальтона, Біне, Векслера, Гудінафа). Креативність – рівень творчої обдарованості, здатність до творчості, яка становить відносно стійку характеристику особи-стості. Критерії обдарованості дитини: Обдарованими можна вважати дітей, якщо вони: 1) часто „перескакують” через послідовні етапи свого розвит-ку; 2) у них чудова пам’ять, яка базується на ранньому мовленні; 3) рано починають класифікувати і категорувати інформацію, що надходить до них. 4) із задоволенням віддаються колекціонуванню. При цьому їхня мета – не приведення колекції в ідеальний і досить пос-тійний порядок, а реорганізація, систематизація її на нових підставах. 5) мають великий словниковий запас, із задоволенням читають словники та енциклопедії, придумують нові слова і поняття. 6) можуть займатись кількома справами відразу, наприклад, стежити за двома чи більше подіями, що відбуваються на-вколо них. 7) дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ, і не терплять будь-яких обмежень своїх досліджень. 8) у ранньому віці здатні простежувати причинно-наслідкові зв’язки, робити правильні висновки. 9) можуть тривалий час концентрувати увагу на одній справі, вони буквально „занурюються” в своє заняття, якщо воно їм цікаве. 10) мають сильно розвинуте почуття гумору. 11) постійно намагаються вирішити проблеми, які їм поки що не під силу. 12) відзначаються різноманітністю інтересів, що породжують схильність починати кілька справ одночасно. 13) часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію. 14) їм бракує емоційного балансу, вони часто нетерпеливі та поривчасті. Доцільно використовувати такі творчі методи, які сприяють ефективній роботі з обдарованими дітьми: 1) повага до бажання учнів працювати самостійно; 2) вміння утримуватися в процесі творчої діяльності; 3) надання дитині свободи вибору галузі застосування своїх здібностей, методів досягнення мети; 4) індивідуальне застосування навчальної програми залежно від особливостей учня; 5) заохочення роботи над проектами, запропонованими свої-ми учнями; 6) виключення будь-якого тиску на дітей, створення розкрі-пачення атмосфери; 7) схвалення результатів діяльності дітей в одній галузі з ме-тою спонукати бажання випробовувати себе в інших видах діяльності; 8) підкреслювання позитивного значення індивідуальних ві-дмінностей; 9) надання авторитетної допомоги дітей, які висловлюють відміну від інших точки зору і у зв’язків з цим відчувають тиск з боку ровесників; 10) добування максимальної користі з хобі, конкретних захоп-лень, індивідуальних нахилів; 11) терпиме ставлення до можливого безладдя; 12) заохочення максимальної захопленості у спільній діяльно-сті; 13) переконання учнів, що вчитель є їхнім однодумцям, а не ворогом; 14) при складанні індивідуальних програм потрібно врахову-вати проблеми обдарованих дітей; 15) неприязнь у школі з’являються часто тому, що навчальна програма нудна і нецікава для обдарованої дитини; 16) ігрові інтереси-обдарованим дітям подобаються складні ігри і нецікаві ті, якими захоплюються їхні ровесники. Як наслідок – дитини опиняється в ізоляції; 17) заглиблення у філософські проблеми для обдарованих дітей є характерним замислюватися над такими явищами, як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування набагато частіше ніж для інших дітей; 18) невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціа-льним розвитком – обдаровані діти частіше віддають пере-вагу спілкуванню із дітьми старшого віку. Через це їм важ-ко бути лідерами, бо вони поступаються фізичним розвит-ком; 19) прагнення до досконалості - для обдарованих дітей харак-терна внутрішня потреба досконалості – вони не заспоко-юються, доки не досягнуть бажаного; 20) почуття невдоволеності – вони критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку самооцінку; 21) нереальні цілі – вони часто ставлять перед собою зави-щенні цілі, не маючи можливості досягти їх, переживають; 22) надмірна чутливість, вразливість; 23) потреба в уважному ставленні дорослих, нетерплячість зневажливість у відношенні до дітей, які стоять нижче від них у інтелектуальному розвитку Проблеми обдарованих дітей: 1) випереджуючий розвиток; 2) нетрадиційні погляди на оточуючий світ; 3) дуже часто вони не підкоряються загальним вимогам у шко-лі: не виконують ДЗ, не хочуть вивчати поетапно те, що їм уже відомо; 4) паралельно цій іде інша проблема – діти які рано розвива-ються думають значно швидше ніж пишуть, їх роботи не-охайно оформлені, мають вигляд незавершених; 5) нестабільність інтересів = дитина не знає ким стати; 6) відмова від кумирів і авторитетів, що з 1-ї сторони усклад-нює процес навчання, а з 2-ї сторони – допомагає сформува-ти свій власний стиль. У разі виникнення сумнівів стосовно обдарованості тієї чи іншої дитини вчителі-практики, порадившись із психологом можуть скористатись уже відомими варіантами проведення діа-гностики. Найпоширенішим із них є текстологічний підхід – оцінка інтелектуального розвитку (тести Д. Векслера, Дж. Раве-на) та креативності (тести Торенса, Дж. Плфорда), а також ме-тодики виявлення домінантної мотивації. Робота з обдарованими дітьми: 1.Учитель не повинен повсякчас розхвалювати кращого учня, не слід виділяти обдаровану дитину за індивідуальні успі-хи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми. 2.Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина буде частіше від інших переможцем, що може викликати неприязнь до неї. 3.Учитель не повинен робити з обдарованої дитини „вундер-кінда”. Недоречне випинання винятковості породжує найча-стіше роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність – зловмисне природне приниження унікальних здібностей і навіть сарказм з боку вчителя звичайно недопу-стимі. 4.Учителеві слід пам’ятати, що в більшості випадків обда-ровані діти погано сприймають суворо регламентовані за-няття, що повторюються. Якості, якими має володіти учитель для роботи з обдарова-ними дітьми: 1. Бути доброзичливим і чуйним. 2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси. 3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку. 4. Мати широке коло інтересів. 5. Бути готовим до виконання різноманітних обов’язків, пов’язаних з навчанням обдарованої дитини. 6. Мати педагогічну і спеціальну освіту. 7. Мати живий та активний характер. 8. Володіти почуттям гумору. 9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх погля-дів і до постійного самовдосконалення. 10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світо-гляд. 11. Бути цілеспрямованим і наполегливим. 12. Володіти емоційною стабільністю. 13. Уміти переконувати. 14. Мати схильність до самоаналізу. Робота педагога на уроках та в позаурочний час: а) допомога обдарованим дітям з низьким статусом в учнівсь-кому колективі самоутвердитись (в міру потреби); б) допомога в кризових ситуаціях та сприяння реалізації здіб-ностей; в) соціальна просвіта пед. колективу та батьків (постійно); г) лекторії для батьків – „Як виховувати обдаровану дитину” (на батьківських зборах та на протязі року); д) урахування індивідуальних особливостей обдарованих дітей в навчанні та вихованні (постійно); е) гурткова робота за інтересами та здібностями. ж) реклама дитячої творчості на рівні школи, села, району, об-ласті (на протязі року) через систему участі у олімпіадах та конкурсах. Авторські програми по роботі з обдарованими дітьми вчитель вищої категорії старший вчитель Мілєвська Тетяна Олександрівна «Юні майстри слова» Авторська програма з виразного читання Пояснювальна записка Українська мова є державною мовою України. Вона є бага-тою, мелодійною, довершеною, гідною того, щоб нею пишалися. Це неоціненна духовна скарбниця. Джерело творчого на-тхнення. Виходячи із суспільних і освітніх функцій основна мета ви-вченої мови та літератури – формування національно свідомої, духовно багатої особистості, яка володіє навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами мови і стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності – формувати компетентну особистість. Відповідно до постановленої мети головними завданнями курсу «Юні майстри слова» є: 1. Виховати потреби у досконалому володінні мовленням і художнім словом. 2. Формування духовного світу,цілісних світоглядних уявлень, загальнолюдських орієнтирів через мову, літературу, вираз-не та художнє читання. 3. Засвоєння базових орфоепічних норм. 4. Вироблення і закріплення навичок аналізу і синтезу мовних фактів. 5. Розвиток усного та писемного мовлення. 6. Підвищення інтересу до мови та літератури як навчальної дисципліни. 7. Розвиток індивідуальних здібностей. У широкому розумінні гуртківці одержують знання і умін-ня, необхідні для життя: 1. Збагачується словник. 2. Вдосконалюється уміння висловлювати думки. 3. Вміння працювати з довідковою літератури. 4. Вміння працювати з комп’ютером. 5. Оволодіння нормами. 6. Усунення вульгаризмів. Гуртківці повинні: Оперувати поняттями: пауза, темп, такт, логічний наголос, інтонація(види), партитура,подібність, причина, сумісність. Вміти використовувати позапрограмні пізнавальні джерела. Досягати творчих успіхів. Удосконалювати мовленнєві навички. Програма враховує: Індивідуальну психологію. Психологію сприйняття матеріалу. Особливості навчального процесу. Стан вивчення засобів виразності та аналізу художніх творів на уроках. Індивідуальний підхід та розвиток кожного учня. № з/п Тема занять Орієнтовні компоненти для використання Кількість годин І. Техніка мовлення як необхідна передумова словесної дії 1. Дихання. Види ди-хання. Оповідання Сухомлин-ського «Скільки ж ра-нків я проспав». 1год. 2. Вправи на вироб-лення вмінь керува-ти роботою диха-льного апарату. Роздаткові картки з вправами зі зразками видиху певних звуків. 1 год. 3. Вправи на кероване дихання в процесі мовлення. Д.Білоус « Клумачний словник». Читання на одному вдиху. Л.Глібов байка «Вовк і кіт». 1 год. 4. Голос. Утворення голосу. Природні якості і постанова голосу. Схема дихального апарату. Протяжне прочитання віршів. В. Кочевський « Грудочка землі». 1 год. 5. Постановка голосу. Вправи на розви-ток голосу. Читання скоромовок, вірш Н.Забіли «Весела абетка». 2 год. 6. Дикція. Правиль-ність артикуляції та способи досягнен-ня. Артикуляція голосних. Артику-ляція приголосних. Вправи на дикцію. Читання скоромовок. 2 год. 7. Вправи на розвиток артикуляції голос-них і приголосних. За схемою усі голо-сні, йотовані, голо-сні і йотовані дзвінкі і глухі,читання скоромовок. Вимова звукорядом голосних, йотованих, голосних з йотовани-ми, дзінких з глухими. 1 год. ІІ. Орфоепія 1. Вимова і діалектне оточення. Запис місцевої говір-ки,відтворення літера-турної орфоепічної норми. 0.5 год. 2. Невмотивовані ро-сіянізми у вимові. Запис власного по-всякденного мовлення чи школярів на перерві. 0.5 год. 3. Вимова і неуваж-ність. Спостереження за про-цесом мовлення спів-бесідника. Створення таблиці «Байдужість до норм вимови». 0.5 год. 4. Вимова і правопис. Створення порт фоліо. 0.5 год. 5. Вимова голосних та приголосних. Таблиця з мовним ма-теріалом. 1 год. 6. Вправи на орфоепі-чну вимову слів. Звукозапис та аналіз. 1 год. 7. Наголос. Види на-голосу. Таблиця. Використан-ня електронних слов-ників. 0.5 год. 8. Наголос в різних частинах мови(за вибором вчителя) Таблиця. Використан-ня електронних слов-ників. 2 год. ІІІ. Засоби логіко-емоційної виразності 1. Пауза. Різновиди і тривалість. Колективне створення схеми. Вірш для аналі-зу із попередньо на-званих. 0.5 год. 2. Мовленнєвий такт. Його значення для процесу читання. Логічний наголос. Вірш. Практична робо-та. 0.5 год. 3. Психологічна пау-за. Пауза насторо-женості емоційного підсилення. Пауза пригадування. Пау-за пошуку відповіді. Пауза замовчу-вання. Фізіологічна пауза. Уривки з творів, що відповідають постанов чим завданням. 3 год. 4. Віршова пауза. Вірш для аналізу. 1 год. 5. Створення парти-тури . Вірш для аналізу. 1 год. 6. Відпрацювання навичок «бачити» паузи, такти, різно-види наголосів. Вірш для аналізу. Про-слуховування записів у виконанні акторів, за-пис власного виконан-ня. 1 год. 7. Підтекст. Продовження роботи з твором. 1 год. 8. Мелодика мовлен-ня. Основні мелодичні ходи. Таблиця позна-чення їх на письмі. 1 год. 9. Розуміння і визна-чення мелодики в тексті. Уривки з твору М.Стельмаха «Гуси лебеді – летять». 1 год. 10. Темп мовлення. О. Довженко діалоги з «Зачарована Десна». Г.Квітка – Ос-нов’яненко «Маруся». Сухомлинський «Скі-льки ж ранків я про-спав». О.Олесь «все навколо зеленіє». 1 год. 11. Рухові засоби вира-зності. Жест. Мімі-ка. Поза. В.Ладижець вірш « Швець». С.Руданський «Вовки». 1 год. ІV. Словесна дія і спілкування зі слухачем 1. Самоспілкування і зміст твору. Пере-дача внутрішніх емоцій назовні. читання монологів ліричних творів. В.Стус «Терпи, терпи, терпець тебе шліфує». 1 год. 2. Спілкування з уяв-ним слухачем. Вплив на слухача і розвиток ума. - «близька людина»(В.Сосюра «Люблю») - «Ти ходиш наодинці за мною» (Д.Павличко) В. Сосюра «Люблю». Д.Павличко «Ти ходиш на зірці зі мною». 1 год. 3. З уявним слухачем. А. Турчинська «Зу-стріч з медведем». 1 год. V.Особливості читання творів різних жанрів 1. Оповідання та ав-торська мова. В.Сухомлинський «ві-длітають журавлі». 1 год. 2. Діалоги у опові-данні. Марко Вовчок «У пан-ському саду». 2 год. 3. Поєднання автор-ської та діалогічної мови. В.Нестайко «Тореадо-ри з Васюківки» 2 год. 4. Казка. Специфіка читання казок, від-мінна для кожної групи. 1 год. 5. Своєрідність чи-тання зачину казок. «Вовк та козенята», «Лисичка», «Кирило Кожум’яка». 1 год. 6. Діалог у казці. «Кирило Кожум’яка». 2 год. 7. Особливості побу-дови казкової роз-повіді. Відпрацю-вання навичок. Створення таблиці художніх засобів за вивченими казками. 3 год. 8. Вірші. Будова вір-шованого твору. Таблиця. 2 год. 9. Силабічний вірш. Твори Т.Шевченка. створення схем. 1 год. 10. Слабо – тонічний вірш. М.Рильський, П.Воронько. 1 год. 11. Засоби евфоніки: асонанс та алітера-ція. Вірші, таблиці. 1 год. 12. Байка. Характеристика байки. 3 год. 13. Виразне читання байок. «Чиж та голуб», «Ко-ник – стрибунець», «Вовк і кіт». 6 год. 14. Читання нарисів і статей. Близькість їх до оповідання. Способи типізації явищ. О.Копиленко «Пригрі-ває сонечко». 1 год. 15. Для участі у конку-рсах позакласних заходах чи на роз-суд керівника гурт-ка. 7 год. VІ. Підготовка твору до читання та аналізу його з дітьми. Забезпечити правильність читання твору, а, значить, і правиль-ність сприйняття змісту учнями може тільки попередній аналіз тексту: 1. Літературознавчий. 2. Дійовий. Вони, в свою чергу, забезпечать: 1. Визначення цінності твору на ідейному, пізнавальному, ху-дожньо-естетичному рівні. 2. Окреслити завдання читця. І. Етап. Літературознавчий аналіз твору. 1. Відомості про автора. 2. Тема. 3. Жанрові особливості визначення теми. 4. Форма вкладу. 5. Композиція. 6. Аналіз образів. 7. Точка зору на образ як втілення ідеї. 8. Точка зору на образ як джерело емоційного впливу. 9. Аналіз естетичних якостей твору. ІІ Етап. Дійовий аналіз. 1. Етап наскрізної словесної дії. 2. Послідовний аналіз: а) розчленовані частини повинні мати постійний внутрішній зв’язок. б) підібрати заголовок. в) творче завдання до кожної частини. 3. Щодо читання та аналізу. 4. Мовна партитура. Творчі завдання – завдання, що дають можливість за допомо-гою слова впливати на свідомість, почуття, творчу уяву дітей. Мета заняття (наприклад) Компоненти: 1. Що донести до свідомості дітей? - головну думку, - красу в цілому, - нові слова,поняття, - факти. явища тощо, - засоби виразного читання. 2. Чого вчити? - свідомо,правильно, виразно читати, працювати над текстом, - розрізняти казку, вірш, загадку, оповідання тощо. - розрізняти типи мовлення, - зіставляти порівнювати, аналізувати. 3. Що розвивати і виховувати? - психічні процеси, - працелюбство, - моральні й естетичні якості, - розуміння ідеї твору, теми,художніх образів, - виразне та художнє читання, - творчу уяву та творчі здібності. ЛІТЕРАТУРА 1.ЖирминськийВ.М. Теория стиха.,Л,1998. 2.Лесин В.М.Словник літературознавчих термі-нів.,К,2007 3. .Олійник Г. А. Виразне читання.Основи теорії., Тернопіль,2007. Програма «Основи віршування» Пояснювальна записка Усі словесники, що працюють у школі, добре розуміють, що викладати літературу як нвчальний предмет і мистецтво слова одночасно дуже складно. Особливо важко знайти час для здіб-них та обдарованих учнів для роботи з віршування.учнів 5 кла-сів, особливо схильних до такого роду діяльності. Цей невелич-кий курс протягом багатьох років сприяє розвитку творчої ак-тивності учнів, умінню відчувати поезію і в подальшому вико-ристовувати її як творчі роботи з української мови та літерату-ри, в КТС . Правдивість сказаного підтверджується систематичними пере-могами учнів Калинівської ЗОШ І-ІІІ ступенів на всіх рівнях у конкурсах авторської поезії 5 клас № з/п Тема занять Кількість годин 1. Віршована мова. Основні ознаки. 1 2. Клаузула. Визначення клаузул. 1 3. Рима, як співзвучне закінчення клаузул. 2 4. Рима повна і неповна. Гра в рими. 1 5. Види римування. Перехресне римування. Скла-дання чотиривірша. 1 6. Кільцеве римування. Складання чотиривірша. 1 7. Паралельне римування. Складання чотиривір-ша. 1 8. Практична робота «Вірш у колі» 4 9. Стопа. Види стоп. Огляд. 1 10. Двоскладові стопи. Ямб. Практична робота «Ви-значення віршового розміру» 1 11. Ямб. Практична робота «Вірш у колі». 2 12. Складання авторських поезій із застосуванням ямбу. 6 13. Хорей. Практична робота «Визначення віршо-вого розміру» 1 14. Хорей. Практична робота «Вірш у колі». 4 15. Виконання індивідуальних творчих завдань із вподобаного стопою: ямб чи хорей. 3 16. Участь у конкурсі «Поетична пристань» 6 Використана література 1.Водяна П.М. Основи віршування, Миколаїв,1999. 2.ГординськийСвятослав. Український вірш. Мюнхен,1947 3.Костенко Н.В. Українське віршуван
|
ЗАЧЕКАЙТЕ |
 |