Чи можемо ми, українці, через багато століть говорити хоч про якусь націю, якщо навіть в межах однієї сільської  спільноти  не можемо з'ясувати, хто ми за національністю? А людину, яка незважаючи на те, що вона пам'ятає, хто її предки за національністю та походженням, вважає себе українським націоналістом в кращому розумінні цього слова, принижуємо, іронізуємо?!

Питання ж  поляків до цих пір чомусь навіть на конкурс  для школярів залишається питанням "політичним"!!!

Чому ми можемо з любов'ю розповідати про вірмен чи азербайджанців, але поляками називатися - це смішно або неправда?

Чому це означає - ти або брешеш, або "носишся" зі своїм походженням?

Властиво українцям любовно називати себе хохлами. А слід гордитися, що нація наша склалася на зразок американської з кращих представників різних національностей. Це живило кров українську і надавало нам того, чим ми вихваляємося так: неповторності, талановитості, жіночої особливої краси!

Туманiҝ все навколо, Тiльки скрипка грає соло. Та, насправді, грамафон Мене вводить в тихий сон. Знову хочеться любить Всiх навколо й вiчно жить. Знову скрипку чутно дуже, А мое серденько туже В сні усе бува чудово: Молода тепер я знову, За останнiми деньками, Де ми всі були , як камінь: Як учили, то всебiчно, Як любили, то навічно. Як робили. то для всіх. Але молодість, як сніг - прромайнула - і немає... Та в 17 - хто це знає?!